на вихідних знайшов вільний час - подивився передостанню серію фільму Джаз Кена Бернза. враження від фільму не супер, але мене заворожила композиція
Generique, яка прозвучала вкінці. бігом кинувся шукати, де її почути - виявилося, що тут альбому
Ascenseur Pour L'echafaud немає, то трохи порився, але знайшов посилання на не дуже привабливому файлообміннику.
(якщо є сенс - можу залити на сервер 320 CBR)
цей альбом перевершив усі мої очікування. напевно найкраще, що я чув із джазу за останніх кілька місяців. тут можна почути ліричні повільні композиції і суцільно безнадійні за настроєм теми, а на сусідніх доріжках - сонячний і яскравий бібоп. я прослухав двічі підряд на одному подихові. не побоюся назвати альбом шедевром.
а тепер, на хвилі Девіса слухаю
Big Fun. до того доволі багато слухав
Bitches Brew на плеєрі (повторю себе з попереднього допису - надзвичайно сильний альбом). тому
Big Fun уже слухається в порівнянні. відчуваються ті самі експерименти, тільки вже у більш людинолюбному руслі - слухача не привалює звуком, і не кидає зі сторони у сторону. що не дивно, порівнюючи дати виходу альбомів - 1969 (якраз поява нових ідей у психоделії) і 1974 (поступове переосмислення цих ідей).
а ще я подумав, що таки в цих альбомах Девіс більше грає роль натхненника, композитора, лідера, ніж виконавця. і що я навіть не уявляю, як такі речі взагалі можна було вигадати, написати і відтворити більше одного разу
Добавлено через 8 минут
:wow: шось я поспішив сказати, що
Big Fun - легший. зараз слухаю
Go Ahead John - і мене буквально виносить від звуку.:how::shocked::hare: