ь
mp3 96 kbps
Re: Любимые стихи
а!
л!
е! я! п!
р! и! й.
д.
у.
н.
е. з, а.
б, а, р, о, м.
я, в, ж, е, з, о. в, с, і, м, п, о, р, у ч. т, и ст, а неш мо я.
ско ро я до те бе про пов зу не зва жаю чи ні на що я прог ризу шкар лупу швид кісних ліфтів прорву тромби тилифонних станцій роздиру дряблу шкіру будівель випадаючи з розворушиних гнізд сонних автобусів пиригризатиму горлянку пихатих проспектів топтатиму пінопласт облич душитиму чиряки пітземних пириходів я прослизну до тебе аортою каналізаційних труб до тебе газовими інжекціями до тебе струнами ліній електропиридач до тебе пасмами оптоволокна я полину ртуттю хмарин сузір ями сполоханих літаків пиристрибуючи потилиці базарів калюжі крові сонних ліхтарів тижнями сидітиму у засітці чикатиму будуватиму плани биззвучно ні пари з вуст щоб не потрапити під леза журнальних шпальт крижані обійми офісних будівель гиометрію миморіальних компликсів але ще мить і я побіжу до тебе бігтиму повс синдикати храмів і налипання вилилюдних майданів повз парків зарості і трансформаторних будок повз моноліт новобудов і зграї гаражів мене не зупинять адже я знаю я бачу наскрізь мені типер відкрилась давня змова росхристаних сходових кліток долонь газет бескоштовних оголошень ембріони кав ярень та підсліпуваті автозаправки мене не зупинить ані музейний біль ні стирильність торгово розважальних центрів фастфудів цвіль а чи конвеєрні лінії
скривджених заводів шахт молекулярний піст
розлючених аеродромів асвальтна повінь
дарма вже на шляху у повин ріст
шлагбауми азотних пиритворень
не здожинуть мене глисти доріг
сліпі личинки метрополітену
не обплетуть моїх правдивих ніг
адже прозоре дихання поліетилену
росте у грудях китицями страху
німіють очі поглядом сухим
свою валентність покладу на плаху
бо моє серце стугонить одним
не хвилюють його ївразійські фрактали
бароко нафти контрабанда хромосом
лизання криці й мережеве жало
христа закритий перелом
йому байдужі
я не знаю
що скажуть вартові
із того берега
та на моїх глатких щоках
вже висихає
світла
сперма
гутенберга
(Женя Галяс)
а!
л!
е! я! п!
р! и! й.
д.
у.
н.
е. з, а.
б, а, р, о, м.
я, в, ж, е, з, о. в, с, і, м, п, о, р, у ч. т, и ст, а неш мо я.
ско ро я до те бе про пов зу не зва жаю чи ні на що я прог ризу шкар лупу швид кісних ліфтів прорву тромби тилифонних станцій роздиру дряблу шкіру будівель випадаючи з розворушиних гнізд сонних автобусів пиригризатиму горлянку пихатих проспектів топтатиму пінопласт облич душитиму чиряки пітземних пириходів я прослизну до тебе аортою каналізаційних труб до тебе газовими інжекціями до тебе струнами ліній електропиридач до тебе пасмами оптоволокна я полину ртуттю хмарин сузір ями сполоханих літаків пиристрибуючи потилиці базарів калюжі крові сонних ліхтарів тижнями сидітиму у засітці чикатиму будуватиму плани биззвучно ні пари з вуст щоб не потрапити під леза журнальних шпальт крижані обійми офісних будівель гиометрію миморіальних компликсів але ще мить і я побіжу до тебе бігтиму повс синдикати храмів і налипання вилилюдних майданів повз парків зарості і трансформаторних будок повз моноліт новобудов і зграї гаражів мене не зупинять адже я знаю я бачу наскрізь мені типер відкрилась давня змова росхристаних сходових кліток долонь газет бескоштовних оголошень ембріони кав ярень та підсліпуваті автозаправки мене не зупинить ані музейний біль ні стирильність торгово розважальних центрів фастфудів цвіль а чи конвеєрні лінії
скривджених заводів шахт молекулярний піст
розлючених аеродромів асвальтна повінь
дарма вже на шляху у повин ріст
шлагбауми азотних пиритворень
не здожинуть мене глисти доріг
сліпі личинки метрополітену
не обплетуть моїх правдивих ніг
адже прозоре дихання поліетилену
росте у грудях китицями страху
німіють очі поглядом сухим
свою валентність покладу на плаху
бо моє серце стугонить одним
не хвилюють його ївразійські фрактали
бароко нафти контрабанда хромосом
лизання криці й мережеве жало
христа закритий перелом
йому байдужі
я не знаю
що скажуть вартові
із того берега
та на моїх глатких щоках
вже висихає
світла
сперма
гутенберга
(Женя Галяс)