Re: стихи
ну, ось цей:
ЕТА
Поки радикально налаштовані баскійські націоналісти
Підривають машини на покручених вулицях Памплони
Їхнім братам-баскам часто-густо немає що їсти
І не через те, що вони в іспанському полоні,
І не через те, що французи їх гноблять,
А через те, що в них просто нема роботи,
Бо вугільні шахти давно вже не роблять,
А в Піринеїв геть інші турботи.
А червоно-зелений лев вже давно перестав гарчати,
А Атлетік з Більбао давно не вигравав Прімеру,
Тому всім лишається тільки чекати
На солодкі подачки урядів і прімаверу.
Бо життя для нас досі є незбагненною штукою,
Бо помруть наші душі, не лишивши нащадків,
Бо поки ми є для очей їхніх мукою,
Ганьбою суспільства й ворогами порядків,
Допоки ми будемо всім на зло жити,
Любити й ненавидіти ревно будемо,
Заб'ємо на те, що за все треба платити,
Тільки тоді ми про смерть забудемо...
ну і ці два:
***
Станція метро "Либідська" зранку пахне
Холодом, сонцем і дешевими цигарками,
Зелені тролейбуси віщують скору зиму,
А вітер срібний чекає від нас вітання.
Самотні люди і черги, що ріжуть горло
Асфальтні жуйки і краби навколо нас -
Це все лише прикриття, насправді нас двоє -
Ти і я, я і Ти і ще Ти, а, так, іще я...
І ми вдвох неначе два роги в тролейбуса,
Ми загнані у вузький проміжок пронизаних струмом дротів.
І коли ми прагнемо возз'єднатися в палкому й довгоочікуваному поцілунку,
Ми виходимо за межі реальності, і все зупиняється.
... а потім виходить неголений дядько в помаранчевій спецівці і брудних, засмолених рукавицях
І повертає нас туди, де ми, власне, і маємо бути,
Бо інакше, без нас, реальність не запрацює.
***
Зникніть з очей моїх, я сам
Одягну на себе гамівну сорочку!
Хто ти такий - нездара і хам,
Що тихо смієшся у своїм куточку?
Ти бачиш, я сам, я без вас
У змозі визнати своє божевілля,
То ж хай поглине брудний унітаз
Ваше життя і ваше свавілля.
А я сидітиму в м'якій кімнаті,
Де лампа - єдине джерело світла,
А хтось із вас знову буде при владі -
Черговий ганді чи черговий гітлер.
Ви намагатиметесь мене вбити,
Та я сам з радістю хильну отрути
І вам не залишиться сенсу, щоб жити,
І ви не знайдете собі спокути...