...а зараз. шановні, я вам розкажу, як треба слухати Ньюрозіс, зокрема новий альбом :smile:
Сонце ще не зійшло, на траві лежить іній, над горизонтом видно темно-червону смугу, яка поступово стає оранжевою, а потім бежевою. В долинках висять сиві клубки туману, із них виглядають силуети дерев - спочатку синювато-сірі, вони починають одягатися в кольори: усі відтінки зеленого, жовтого, червоного й коричневого. Потім крізь гілля і листя пробиваються промені. Вони заліплюють очі, вони відбиваються в калюжах, у яких - відбивається по-осінньому насичена блакить неба.
Ти йдеш і знаєш, що скоро зима, що колись помреш, що люди навколо радіють, страждають, ненавидять, кохають, сподіваються, розчаровуються, - живуть. Ти любиш їх - їхні радощі і їхні страждання, ти бачиш світло в собі й кожному з них, ти знаєш, що є одним цілим із ними, із цією землею, з цими деревами, із життям і смертю. Ти знаєш, що ти є - і тебе нема. Ти знаєш щось, чого не можна розповісти словами. Ти знаєш... І йдеш уперед, примружуючи очі - готуючись пірнути прямо в Сонце...
такоє :smile:
всім миру!