З артом несподівано якось - обкладинка більше до якогось Temple of Void наприклад підходить, по змісту альбому - сильно дофіга оцього виття - стону на початку майже кожної пісні , і якось наче це й фірмова фішка сабжу, а якось гуняво вийшло, в мене сусід - алкоголік на коридорі схоже так хекає, коли наїбошиться в слюні, соло більш - менш пристойні, хоча звісно прогнозовані. Отже : фанат , але не цього разу, ( на жаль ).